Для божевільних політиків життя – боротьба. Горби виростатимуть у нас, верблюдів

Я не знаю майбутнього. Дані ЦВК станом на понеділок невтішні – перемагає ненависть до всього українського, перспектива кримінальної корумпованої совєцької економіки, ігнорування свободи й справедливості. Ми її (Україну) втрачаємо.

Найбільш образливо, що у той момент, коли наша нація борсалася у брудному морі чекістської пропаганди і нафтогазового бабла, її остаточно притопив громадянин Ющенко гуртом зі своїми фанами і фанками. Захоплені грою в хуторянські цюцюбабки, вони не помітили, як московські чекісти скористалися їхньою недалекоглядністю. У випадку громадянина Ющенка у гру входив ще 17-гектарний маєток із свіжо збудованою "хаткою-сіножаткою". Кількасот тисяч принципових "противсіхів" дозволили російським шовіністам із 9 областей "юга России" опанувати решту 16 областей і столицю України. Відкушені в одягнутої у вишиванку лисиці Аліси 4,5% голосів добили українську демократію і знову повернули нас до огидного стану боротьби за банальну екзистенцію і проти московських господарів "істінна рускава" кота Базіліо.

Що ж, для божевільних політиків життя – боротьба. Горби виростатимуть у нас, верблюдів.

(Повна публікація тексту, який із незначними скороченнями з'явився у "Львівській пошті" 09.02.2010, ще до публікації остаточних підсумків виборів, унаслідок яких кримінальна лапа кота Базіліо лягла на Пересопницьке Євангеліє)

Як я став блогером

Якось у пошуках меду я забрів на сайт симпатичного радіо "Эхо Москвы". Уже давно слухаю їхні коментарі, передачі про історію тощо, а для того, щоб ставити запитання і залишати коментарі, виявилося, що слід зареєструватися. Ну я і зареєструвався. Аж тут телефонують мені із самої Москви і питають, чи не хотів би я вести у них блог? Ну, вибори в Україні, те й се. Вести, то вести. Написав, відіслав. А через декілька днів приходить лист, мовляв, ми сподівалися, що то буде репортаж із виходом на галявину, а нічого такого у Вашому тексті немає, і він нам не підходить (дослівно: "К сожалению мы не можем опубликовать данный текст. Мы расчитывали получить пост в жанре репортажа (описание событий происходящих в Вашем регионе). Просим принять наши извинения!"). Хм... Студенти, маркетологи і піарники з Донецька і Одеси підходять, попри повну відсутність прив'язки до вулика, а я, значить, ні. Припускаю, що коли б я назвався домогосподаркою і послав фото свого кота, то все пішло би значно бадьоріше.

Але, як нє, то нє. Хоча осад лишився. Отож вирішив завести собі блога і почати з виборчого серіалу у жанрі треш. Почну з отого тексту, який не підійшов московським демократам. А там видко буде. Втім, час і підкріпитися :)