Чи повинні українці узгоджувати свою історію із найближчими сусідами?

Чи повинні українці узгоджувати свою історію із найближчими сусідами?

У масовій свідомості живе собі, поживає кумедний з точки зору фахівця стереотип: буцім можна "знати правдиву історію", "узгоджувати історію" тощо. Ціна такому переконанню приблизно така ж, як і певності, що "перемога України на Євробаченні стала видатним внеском у розвиток національної музичної культури".

Отож, минуле уже відбулося, його годі змінити. Воно сповнене міріадами більших і менших подій, і нам судилося знати лише про мізерну їх частку, зафіксовану в матеріальних (у т.ч. письмових) джерелах. Ми можемо по-різному цей матеріал інтерпретувати, залежно від наших інтелектуальних і моральних засновків. Відтак, діяльність історика обмежена лише характером його інструментарію та сповідуваною ним етичною парадигмою. Історія безконечно множинна, а її абсолютне знання підвладне лише Богові.

Натомість прикладне застосування історії, скажімо, в освіті чи політиці вимагає певних рамок – якщо ми, звісно, цивілізовані люди, а не щойно з дерева злізли і міркуємо, чим прикрити голий рожевий зад. У розвинутих країнах, які намагаються уникнути детермінованих минулим конфліктів, мозольно працюють спільні комісії учених, котрі намагаються знайти прийнятний спосіб викладу історії в підручниках, який би відповідав джерелам, був би достатньо всебічним, а водночас не ображав читачів із сусідньої держави конфліктною лексикою. Коли йдеться про політиків, то їхні дії більш суб’єктивні, замішані на політичній доцільності тут і тепер, але ті з них, хто пам’ятають про мільйонні жертви шовінізму й комунізму в ХХ столітті, намагаються принаймні не плювати у криницю стратегічних союзників і партнерів. А коли не можуть стриматися, то їхня країна опиняється в ситуації "обложеної фортеці" – Австрія Гайдера, Росія Путіна, Іран Ахмадінежада. Іноді варто подумати, перш ніж щось зробити або сказати.

(Повна версія коментаря, який з'явився у Львівській Пошті 27.01.2010 з нагоди експертного опитування про нагородження Бандери Героєм і реакцію на це поляків і Європарламенту)