Як я став блогером

Якось у пошуках меду я забрів на сайт симпатичного радіо "Эхо Москвы". Уже давно слухаю їхні коментарі, передачі про історію тощо, а для того, щоб ставити запитання і залишати коментарі, виявилося, що слід зареєструватися. Ну я і зареєструвався. Аж тут телефонують мені із самої Москви і питають, чи не хотів би я вести у них блог? Ну, вибори в Україні, те й се. Вести, то вести. Написав, відіслав. А через декілька днів приходить лист, мовляв, ми сподівалися, що то буде репортаж із виходом на галявину, а нічого такого у Вашому тексті немає, і він нам не підходить (дослівно: "К сожалению мы не можем опубликовать данный текст. Мы расчитывали получить пост в жанре репортажа (описание событий происходящих в Вашем регионе). Просим принять наши извинения!"). Хм... Студенти, маркетологи і піарники з Донецька і Одеси підходять, попри повну відсутність прив'язки до вулика, а я, значить, ні. Припускаю, що коли б я назвався домогосподаркою і послав фото свого кота, то все пішло би значно бадьоріше.

Але, як нє, то нє. Хоча осад лишився. Отож вирішив завести собі блога і почати з виборчого серіалу у жанрі треш. Почну з отого тексту, який не підійшов московським демократам. А там видко буде. Втім, час і підкріпитися :)