Пам'яті поляків, загиблих за Вітчизну під Смоленськом Року Господнього 2010

Довго не писав у блог, про що в наступному записі. Тут подаю текст із "Дня"

У мене давно ніхто не брав коментарів. :) Діло звичайне - коли втрачаєш посаду (а Інтернет-ресурс у нас серйозним ЗМІ не вважають, хоча матеріали на ЗАГ значно крутіші, аніж в тисячахінших начебто-видань), в Україні ти помер для ЗМІ. Рідко коли щось питає Варшавське "Наше Слово", "Rzeczpospolita" має свою специфіку і просить коментарі переважно щодо конфліктних ситуацій, а ще буває Ліда Мельник зателефонує із "Львівської Пошти"... Аж ось останнім часом почала надзвонювати Тетяна Козирєва із "Дня". Бодай якесь київське видання "вдостоїло" :)

Великий коментар я дав із приводу катастрофи, в якій загинули президент Лех Качинський і його супутники, що їхали до Катині, та не доїхали. Катастрофа ця на позір виглядає банальним російським провінційним бардаком, але насторожує, що вже у перші ж години російські ЗМІ запустили "версію" про "хамовитого" (Господи прости) покійного президента, який начебто під руку штовхав військових льотчиків і змусив-таки їх сідати в тумані з четвертого заходу. Насправді все було зовсім по-іншому, про що писали польські ЗМІ з перших годин, зокрема чудовий Марцін Войцеховський, котрому Бог врятував життя, умістивши у літак із пресою, який прилетів на годину раніше. Для "Дня" я цього не казав, а в блозі напишу. Вважаю, що змова усе ж була. Мабуть, на Качинського уже давно полювали, проте, як буває у подібних випадках, ми дізналися лише про той замах, який завершився смертю президента. Як на мене, працює своєрідна група змовників, для яких сценарії пише якийсь заштатний постмодерніст ("ейджент орандж" для Ющенка, чай з полонієм для "друга Полонія" Литвиненка, "Катинь-2" для Качинського тощо). Фінанси цієї терористичної структури - російські, не виключено, що олігархічні, співробітники можуть походити із КҐБ, зв'язок із сучасною елітою не конче присутній (можуть і пакостити або бавитися з Путіном, можуть узгоджувати з ним певні кроки). На роботу штатних спецслужб не схоже, для них важлива ефективність і "природність" відходу опонентів на той світ. Розгадки, радше за все, не дізнаються і наші внуки (як у випадку замаху на Петлюру чи убивства обох Кеннеді). Пом'янемо загиблих...

Дні скорботи

Тетяна КОЗИРЄВА, «День» Львів

У Польщі триває семиденний траур за загиблими у суботній авіакатастрофі під Смоленськом. Вчора у Варшаві цілий день і всю ніч тривало всенародне прощання з польським лідером і його дружиною. Церемонія пройшла у президентському палаці, куди привезли труни президентського подружжя. Як стало відомо, поховання загиблого польського лідера Леха Качиньського і його дружини Марії відбудеться у неділю, 18 квітня. Читачі «Дня» продовжують ділитися своїми думками з приводу страшної трагедії, яка спіткала польський народ.

Андрій ПАВЛИШИН, політичний експерт, історик, головний редактор Західної аналітичної групи (Львів):

— Насамперед я пригадую собі тверду та зважену політику Леха Качиньського щодо відстоювання національних інтересів Польщі, щодо українсько-польських стосунків, щодо декомунізації Польщі та усунення російських агентів всіх спецслужб, твердість у відстоюванні слабших і тих, хто став жертвою агресії, як у випадку з Грузією. Ось те перше, що спадає мені на гадку як заслуги Леха Качиньського. А цілком накреслити силует цієї постаті уже є завданням істориків, які відкриють всі джерела, — тоді будемо дивитися, порівнювати, коли мине достатній час після смерті цієї людини.

Щодо взаємин Польща-Україна за президентства Качиньського... Так нещасливо склалося, що у Леха Качиньського, який був оригінальним, яскравим політиком, дуже глибоким в сенсі володіння політичним інструментарієм (бо він ішов до цієї ролі багато десятиліть і був добре підготовлений — як учений, як політик, як діяч самоврядування), не було в Україні партнера для розмов — Віктор Андрійович Ющенко виявився мізерним політиком (можливо, через те, що багато хворів і багато лікувався за свого президентства). Але в кожному разі шанси на справжнє, повноцінне примирення, взаємодію було значною мірою втрачено. Польська дипломатія, яка, за конституцією, підпорядкована не президентові, а прем’єр-міністрові, тим не менше, перебувала під значним впливом Леха Качиньського, і він, будучи спадкоємцем традицій Єжи Гедройца, навіть усупереч тенденціям, які панували в його партії, де є чимало екстремістів і українофобів, завжди намагався твердо стояти на позиції підтримки інтересів України, обертання її в бік Європи. Після тих змін, що відбулися впродовж останніх років, коли Україна остаточно зійшла з рейок європейської орієнтації, він просто не мав з ким тут співпрацювати — ні в політичних силах, ні на рівні чиновників, які приймають рішення. І цей гігантський потенціал ми, як то частенько буває в українській історії, змарнували, ми просто втратили величезний шанс — і внутрішній, і зовнішній. Я думаю, щось подібне може повторитися тільки через одне-два покоління, а в найближчій перспективі я не бачу, щоби у нас, насамперед з українського боку, була така готовність, але також у Польщі, політикум якої був такою ж мірою підготовленим і такою ж мірою містив Україну у своїй системі координат. Від нього не можна було вимагати надмірного, бо дуже часто наші розумники-націоналісти (з трьома класами освіти, двома коридорами і шестисотим мерседесом) плоско мислять — хочуть все й одразу. Так не буває в політиці — завжди треба враховувати, навіть при найбільшому бажанні до діалогу партнера, його можливості, бо він діяв в конкретній ситуації політичної боротьби в Польщі. Лех Качиньський зробив максимум того, що міг зробити, — і будучи скованим певними обмеженнями своєї партії, і будучи скованим абсолютно недолугими партнерами в Україні.

Масова смерть під Смоленськом для мене особисто — велика драма. Серед цих людей — не менше десяти таких, кого я знав особисто, з ким спілкувався, в кого брав інтерв’ю. Вони для мене дуже багато важили — навіть ті, які були моїми опонентами, бо це були улюблені опоненти, це були люди, які інакше бачили світ, але бачили його через призму тих цінностей, через які бачив його і я. Зараз компенсувати це для політичного класу — неймовірно важко. У Польщі панує велетенська розгубленість, це шок, бо незрозуміло, як тепер, після Катині-2, розвивати стосунки з Росією. Я певен, що розслідування покаже цілком незвичайні речі. Уже зараз для мене шоком є відверта брехня російських засобів масової інформації, серед інших і тих, які належать до так званих вільних, про висвітлення цієї трагедії. Ніхто і словом у Росії не заїкається про 60-метрову вежу, за яку зачепився літак, після чого почав розпадатися. Це загальне місце, про яке знає весь світ, — тільки російські ЗМІ про це нічого не говорять. Якщо від першої ж хвилини почалася неправда, причому в очевидних речах, про те, що всі бачили, то що буде далі? Треба буде якесь це питання вирішувати. Треба буде вирішувати питання про те, як бути з політичною сценою — так об’єктивно склалося, що партія, яку представляв Лех Качиньський, до останнього моменту була аутсайдером, програвала своїм опонентам — партії прем’єр-міністра Туска «Громадянська платформа». Але у зв’язку з трагічною загибеллю одного із своїх лідерів, з небаченою в історії втратою в найвищому політикумі, ситуація може змінитися і рейтинги цієї партії можуть різко зрости, симпатії громадськості — активізуватися на користь цієї партії, що може змінити розклад сил у Польщі. А оскільки Лех Качиньський і найближчі йому люди, які загинули в літаку, були стримуючим чинником у партії, то позиція «Права і справедливості» може радикалізуватися, що не є найкращим ні для самої Польщі, ні для її сусідів. З другого боку, через значну слабкість партії Качиньських може статися так, що на президентських виборах переможе представник їхніх політичних опонентів, і тоді буде ситуація, коли всі важелі влади опиняться в руках однієї партії, яка демонструє дуже проунійну політику — політику найближчої приязні з Європейським Союзом, тож Польща дуже глибоко і щільно ввійде в його інституції і далі розвиватиметься уже як частина загальноєвропейського об’єднання, не створюючи там тих клопотів, які існували раніше. Але ці клопоти носили об’єктивний характер, були природною противагою певним занадто швидким трансформаціям, яких прагнули ліберальні соціалістичні політики Євросоюзу. Тепер Леха Качиньського, його авторитету, впливу й посади уже не буде, і в Євросоюзі можливі перекоси. Найгірше було би, коли би просто через шок, через якісь подібні чинники, пов’язані із загибеллю найкращих, Польща втратила б ту позитивну динаміку, яку мала, і почали би відбуватися явища, аналогічні тим, що мали місце в Латвії чи інших країнах Євросоюзу, де через нездарність адміністративних структур багато реформ було провалено. Польща — єдина країна Євросоюзу, де не падала грошова одиниця в момент кризи (а в літаку загинув голова їхнього національного банку, який, власне, й вималював стратегію, що допомогла Польщі втримати рівень наповнюваності грошової одиниці). Польща не знала спаду — не те що більшого чи меншого, просто спаду не знала. А загинули чинні політики з різних партій, які, власне, опікувалися економічною політикою Польщі. Тобто такого роду фахівців уже не буде, а фахівці в економіці дуже багато важать, тому що це мистецтво, а не наука — тут навчитися мало, треба це відчувати. Отож, це може таким негативним боком відбитися на Польщі. Думаю, що єдина сфера, яка реально не зазнає втрат, — це польська культура і мистецтво. Такі шокові ситуації, навпаки, стимулюють митців до створення великих творів, і я сподіваюся, що Лех Качиньський і його супутники обов’язково стануть темою великих мистецьких творів. Найоптимальнішим, найпершим, найважливішим, мені здається, у даній ситуації треба зробити таке: підготувати рапорт на зразок американського про трагедію 11 вересня 2001 року — велике всебічне розслідування, з усіма аспектами і всіма нюансами, різними точками зору. Й опублікувати це, затвердити, прийти до якогось національного консенсусу навколо цього питання, бо якщо цього не буде зроблено, країна ще довго залишатиметься біля розбитого корита.

10 квітня 2010 року сталася одна з найбільших трагедій в історії Польщі. Дорогою на урочистості з нагоди 70-ї річниці Катинського злочину в авіакатастрофі під Смоленськом загинули президент Республіки Польща Лех Качиньський, дружина президента Польщі Марія Качиньська, представники найвищої державної влади, високі державні та військові урядовці, а також решта членів польської делегації та екіпаж літака.


(День, №65, середа, 14 квітня 2010)>