Подарунок від медвепутів на день народження Гітлера

І знову "День" :) Цим разом тусня аналітиків, товариство цілком непогане, хоча й розмаїте, як у класичному анекдоті - тут тобі і Євген Марчук з Леонідом Кравчуком, і Леонід Пасхавер із екс-міністром економіки Данилишиним, і Тарас Стецьків із Ігорем Марковим, і євродепутат Коваль із Юрієм Щербаком, і багацько інших. Просто лячно, куди затесався. Даю два висловлювання - звісно що своє і дуже шанованого мною Ігоря Лосєва, який завжди влучає в мету.

Андрій ПАВЛИШИН, незалежний політичний експерт, історик, головний редактор «Західної аналітичної групи», Львів:

— Моя думка така: для Партії регіонів і для її сателітних менших політичних сил теза про нейтралітет завжди була брехливою. Вони розуміли під цим щось інакше — не йшлося про нейтралітет в австрійському чи швейцарському стилі, бо це дорого, це передбачає забезпечення для себе повної боєздатності без жодних союзників, фінансування повної оборони проти всього світу. Для України це нереально, вона повинна входити в якісь системи безпеки. Розміщення військових російських сил у Криму не має жодного стосунку до нейтралітету, це грубе порушення Конституції, причому вчинене не урядом, а Президентом, який мав би бути гарантом Конституції. Але він уже один раз наплював на Конституцію, коли зневажив її в частині формування уряду і був підтриманий кримінальним Конституційним судом. А тепер він її зневажив удруге, і я вважаю це цілком достатньою підставою для народного повстання. Угода про перебування ЧФ РФ в Україні до безпеки жодного стосунку не має. Чорноморський флот — це іржаві посудини, які калатаються в погано пристосованій інфраструктурі. В даному випадку йдеться про дачі та великі земельні ділянки для російських генералів, які живуть у Криму і користуються великою військовою інфраструктурою, яка непідконтрольна Україні. А українська податкова інспекція у цей час «дістає» пасічників і селян на предмет того, що вони щось там недоплатили податковій адміністрації імені Азарова. Отож, все просто-на-просто димова завіса для прикриття інтересів колег панів Медведєва та Януковича.

Ігор ЛОСЄВ, кандидат філософських наук, доцент Києво-Могилянської академії:

— Російська Федерація, знаючи продажність певної частини української керівної верхівки, працює за чіткою схемою. Спочатку Україну женуть в якийсь глухий економічний кут, накидають на шию фінансовий зашморг, а потім кажуть: якщо ви поступитеся, то ми вам трохи цей зашморг послабимо. Ця історія повторюється постійно протягом усього періоду незалежності України. Схема працює безперебійно.

Весь той газ, який допоможе певній частині українських олігархів збільшувати свої статки, не вартий тих геополітичних втрат, втрати суверенітету, незалежності та цілісності, які реально тепер загрожують Україні. Навіть якщо така фігура, як Балога, заявив, що Янукович розпочав передачу Криму Росії, то це вже багато про що свідчить. І, між іншим, так воно й є.

Бо кожен рік перебування Чорноморського флоту в Україні сприяє поступовому, але неухильному виведенню Кримського півострову зі складу України. Це угруповання виступає як центр пропаганди та впливу на населення. Такий собі елемент усебічної російської присутності в Криму та поширення ефекту присутності на іншу територію України. Таким чином Україна втратить Крим у найближчі кілька років, якщо цей договір буде затверджено Верховною Радою.

Важливо зрозуміти, що усі процеси та боротьба навколо Чорноморського флоту не мали центральною метою кораблі, які, правду кажучи, особливо нікому не потрібні. Це було зазіхання на територію. Бо той, хто має свій флот у Севастополі, контролює Севастополь. Хто контролює Севастополь, контролює і Крим. А хто контролює Крим, контролює і Чорне море. І це абсолютно зрозумілі речі. Таким чином завдано величезного і болючого удару по територіальній цілісності України. І, відверто кажучи, абсурдно, що це відбувається тоді, коли ціни на газ у Європі природнім шляхом падають.

Найбільш неприйнятний крок зробив Янукович. Авжеж, це не знімає відповідальності з його попередників, які не відстоювали належним чином інтереси України. Вони дозволяли собі таке непринципове загравання там, де загравати не можна.

Звісно, що за п’ять років «помаранчевої» влади, з яких Янукович був прем’єром два роки, ніхто нічого реально не зробив для зменшення енергетичної залежності України від Росії. Так само нічого не було зроблено для зміцнення українських позицій у Криму. І ця відповідальність лежить на всіх центральних персонажах нашої політики, не зважаючи на те, хто при владі.